Професійна карта сесії

Біопсихосоціальне формулювання тілесного симптому

Карта для структурування біологічних, психологічних і соціальних чинників без протиставлення психотерапії медичній допомозі.

Формулювання випадку35–55 хвилинГлибина: помірнаВерсія 1.0
Варто розглянути, коли
  • клієнт пов’язує симптом зі стресом, але не розуміє механізму;
  • є кілька можливих чинників і потрібна спільна карта випадку;
Призупинити або перенаправити, коли
  • медична оцінка нового або небезпечного симптому ще не проведена;
  • клієнт просить підтвердити, що симптом «точно від нервів».
Маршрут сесії

Етапи роботи

01

Факти й медичний контекст

Відокремити відоме від припущень.

  • Що саме відомо про симптом і що вже перевірено медично?
  • Які ліки, хвороби, сон, харчування або навантаження можуть бути релевантними?
02

Психологічний цикл

Знайти процеси, що можуть посилювати страждання.

  • Що клієнт думає й робить, коли симптом з’являється?
  • Чи є коло «відчуття — страх — перевірка — коротке полегшення»?
03

Соціальний контекст

Побачити навантаження та ресурси.

  • Які умови роботи, війни, фінансів або стосунків впливають на відновлення?
  • Де є підтримка, а де бракує доступу до допомоги?
04

Робоча мета

Перетворити формулювання на план.

  • Що має змінитися в житті, навіть якщо симптом не зникне одразу?
  • Як виміряти користь роботи без обіцянки вилікувати медичний стан?
Інтеграція

Перетворіть розуміння на узгоджений наступний крок

План має бути достатньо малим для використання і достатньо гнучким для перегляду.

  1. Позначити факти, гіпотези та невирішені питання окремо.
  2. Обрати один психологічний і один медичний наступний крок.
  3. Домовитися, коли формулювання переглядатиметься.
Безпека і межі

Професійні межі

  • Клієнт може не відповідати на будь-яке запитання, змінити напрям або зупинити роботу.
  • Карта не встановлює діагноз і не доводить психологічне походження тілесного симптому.
  • Нові, сильні або змінені симптоми та тривожні ознаки потребують медичної оцінки; психолог не скасовує призначень лікаря.
  • За різкого зростання активації, дезорієнтації або дисоціації пріоритетом є стабілізація, а не поглиблення теми.
  • Спостереження за тілом не слід перетворювати на постійне сканування або пошук прихованої «емоційної причини».
Пов’язана стаття для читачів

Психосоматика: що це насправді і чим вона не є

Відкрити статтю